Про самооцінку, жінок
і компліменти
Написала цей пост на сторінці в facebook.
Виявилося, є відгук. Ділюся і тут :)

Новомодні курси жіночності часто радять збільшити коло спілкування і «отримувати більше уваги від чоловіків», за їх словами це допомагає підняти самооцінку будь-якої жінки. Так, це справді приємно і на якийсь час стає краще. Проте: як часто ви отримуєте спонтанні компліменти в поганому настрої, старих джинсах чи по дорозі на базар? Я дуже рідко.


В мене є щоденний експеримент – прогулянка з собакою. Одяг брудний (я з нею граюся і вона може стрибнути на мене лапами), рукава інколи подерті, часом гумові чоботи, шапка. Я спеціально обираю старий одяг, бо він швидко нищиться за таким заняттям. І, що очевидно, ніколи не отримую компліментів. Та ж я, отримую компліменти від тих же людей (з якими вигулюємо псів), при випадковій зустрічі в центрі, коли я вдягнута нормально. Навіть не особливо, а просто нормально.

Питання: то ці компліменти мені чи моєму одягу? Закономірно, що одягу. Звісно, це частина мене і те-се. Проте, якщо наявність чи відсутність компліменту регулює мою самооцінку, то я повинна бути завжди радісна, красива і доглянута, щоб їх отримувати. Не подумайте про мене зайвого :) Я теж люблю компліменти і моя самооцінка теж від них залежить, але ж тут питання в розмірі.

Мені шкода, що самоцінність багатьох жінок настільки залежить від компліментів чоловіків. Цікаво, що і самоідентифікація теж. В роботі клієнтки часто говорять, що відчути себе жінкою можливо лише на підборах, в сукні чи отримуючи увагу від чоловіків.

Я не закликаю перестати мити голову і голити ноги, бо: "Натуральна краса найкраща" чи "Саме Той полюбить мене різною".

Я закликаю вирощувати в собі почуття самоцінності, не залежно від того, які саме вранці вдягнула джинси.
Made on
Tilda